Українська мова

03/10/2026

03/10/2026

Вільнюс 🫶🏻

02/10/2026

Треба дещо прояснити.
Бо багато хто критично мислити відмовляється.
То я розкладу все по полицях для особливо "обдарованих".
1. Російська мова є моєю рідною мовою. Я вільно нею володію, читаю, пишу, розмовляю, думаю.
2. Українська мова — мова моїх предків. Нею я так само вільно пишу, читаю, розмовляю.
3. Я вивчив українську, приїхавши в Україну. До цього 100% моєї освіти складала російська.
4. Я принципово відмовляюсь від російської на користь української.
Бо:
— це природньо в країні, якою є Україна;
— неприродньо послуговуватись мовою агресора. Ба більше, нести її в маси, намагатись надавати їй якогось статусу, захищати, просувати її в будь-який спосіб;
5. Це мій вибір. Поважайте його. Якщо я звертаюсь до вас українською, я не хочу чути російську. Якщо я пишу пости українською, я не хочу бачити російську. Я НЕ ЗОБОВ'ЯЗАНИЙ ЇЇ ЗНАТИ. Бо думка, що хтось зобов'язаний в Україні знати якусь мову окрім української — це імперіалізм в чистому вигляді.
Ви маєте право знати хоч сто мов.
Це ваше право.
Але вважати, що хтось зобов'язаний знати ті ж мови і обов'язково із вами спілкуватися однією з них — це зверхність.
Натомість, якщо хтось говорить українською в Україні і ви хочете діалога, то ви зобов'язані переходити на українську. В іншому випадку — шукайте перекладача.
6. Практика. Я не зазіхаю на ваше право спілкуватись будь-якою мовою між собою. Я не робив, не роблю і не збираюсь робити зауваження та забороняти вам це робити між собою, самим із собою, із Богом і тд.
Це ваше право на вашу мову.
Але до мене не треба звертатись російською.
Я вас не зрозумію.
Вас це дратуватиме? Ви — імперець.
Я не зобов'язаний знати Пушкіна в оригіналі.
Якщо ви вважаєте, що перекладати іноземні твори українською — дико бо ви "і так всьо панімаєтє", ви — імперець.
Російська мова — іноземна мова в Україні.
Не рідна, не друга офіційна. Іноземна.
Якщо ви — українець. Плекайте це. В іншому випадку ви — росіянин.
Слава Україні!
Artem Zhavoronkov

21/04/2026

ℹ️ Олена Пчілка: "Залізна леді" української культури, яка створила геніїв.

​ У нашому "Таємничому Архіві" сьогодні постать, без якої українська література виглядала б зовсім інакше.

Олена Пчілка (Ольга Драгоманова-Косач) - це не просто "мати Лесі Українки". Це жінка-архітекторка, яка власноруч вибудувала інтелектуальний фундамент для цілої плеяди українських митців.
​
Це історія про неймовірну енергію, сувору дисципліну та талант, який не дозволяв їй залишатися в затінку навіть власної зіркової доньки.

​☑️ Пчілка, що ніколи не втомлювалася.

​ Псевдонім "Пчілка" взятий не просто так - Ольга Косач була неймовірно працьовитою. У часи, коли жінкам в літературі було складно пробити "скляну стелю", вона стала першою жінкою-академіком Всеукраїнської академії наук.
​
Вона була видатною письменницею, фольклористкою, перекладачкою та редакторкою. Її власні твори - це гостра соціальна проза, наповнена любов'ю до рідного краю, але водночас критичним поглядом на тогочасне суспільство. Вона не просто писала - вона формувала порядок денний українського культурного життя.

​☑️ Висока планка Олени Пчілки: материнство як мистецтво.

Коли ми говоримо про талановитих дітей Косачів - Лесю, Михайла, Ольгу, Оксану, Миколу, Ізидору - ми маємо розуміти: це результат титанічної праці Олени Пчілки.

Вона була матір'ю, яка не визнавала "середнього" результату. Вона особисто навчала дітей іноземних мов, літератури, історії. Вдома панував культ знань, праці та української мови. Вона виховувала своїх дітей як справжню інтелектуальну еліту, оберігаючи їх від русифікації, що насувалася звідусіль. Чи була вона суворою? Так. Але саме ця строгість, поєднана з безмежною вірою в потенціал своїх дітей, зробила Лесю - Лесею, а решту дітей - достойними інтелігентами.

​☑️ Редакторка, що формувала смаки.

​ Олена Пчілка була не лише мамою і письменницею, а й потужним "медіаменеджером" свого часу. Вона редагувала журнал "Рідний край" - видання, яке мало величезний вплив на свідомість українців.

​ Вона була тією людиною, яка перетворювала літературний процес на професійну справу. Вона відкривала нові імена, редагувала тексти, билася з цензурою. Її вплив на літературний шлях дітей (і особливо Лесі) був прямим: вона була першим критиком, першим видавцем і найсуворішим наставником.

​☑️ Чому Олена Пчілка у нашому "Таємничому Архіві"?

​ Ми додаємо її до архіву як приклад жінки, яка не шукала легких шляхів. У добу, коли від жінок очікували лише домашнього затишку, вона будувала українську культуру.
​
Вона померла у 1930 році, встигнувши побачити, як її діти стають тими, ким вона їх виховувала - вільними і талановитими українцями. Її життя вчить нас, що справжня любов — це не лише ніжність, це вміння дати дитині крила і вимагати від неї польоту. Олена Пчілка дала крила цілій родині і ці крила несуть українську культуру крізь століття до сьогодні.