11/10/2026
#Словечне #Можари #Краєзнавство Словечанський музей партизанської слави Полісся
Церковні документи ХІХ ст. не оминають історичних подій, які відбувалися в Російській імперії на наших теренах. Для прикладу розглянемо клірові відомості Можарівської церкви.
Ми знаємо, що Польща (тоді Річ Посполита) втратила свою державність після 1795 року. Її територію розділили між собою Росія (найбільше земель), Австрія та Прусія - в 1772, 1793 та 1795 роках. Овруцький повіт опинився у складі Російської імперії з 1793 року. Відтоді поляки тричі повставали проти панування московитів: в 1794 році (повстання під керівництвом Тадеуша Костюшка), Листопадове повстання 1830 – 1831 років, Січневе повстання 1863 – 1864 років.
Під час Листопадового повстання в Овруцькому повіті маршалок повітового дворянства Валеріан Головинський організував загін повстанців у складі 600 осіб. Активну підтримку повстанцям надавали Овруцькі католицькі монастирі (василіанський та домініканський). Повстанці мали декілька сутичок з урядовими військами, увійшли до Овруча та захопили трофеї, зокрема 4 гармати. 15 (27) травня 1831 року царські війська (піхотний батальйон, два ескадрони кінних єгерів, загін козаків та дві гармати) завдали овручанам нищівної поразки та захопили місто. Під час штурму та сутичок загинуло багато цивільних мешканців. (Інформація за посиланням : https://www.rowne.pl.ua/archives/3763 )
Поляки прагнули залучити до повстання проти москалів українських селян. Поміщики обіцяли дати селянам «безумовну свободу» (деякі так і робили). До поневолених російським царизмом народів було спрямоване гасло: «За нашу і вашу свободу!». Втім, українським селянам і польські і російські пани були чужими експлуататорами. Тож, Листопадове повстання було придушене царськими військами, та влаштована системна репресивна розправа над польськими поміщиками та шляхтою Правобережної України: конфіскація маєтків і майна, засудження до страти , каторжних робіт у Сибіру або заслання.
Безумовно, зрозуміло, що католицькі церкви та монастирі були тоді на боці повстанців, за що зазнали репресій.
Але ж, і православної Можарівської церкви священник Йосип Григорієв Шрубович симпатизував та допомагав повстанцям, за що і був покараний. Про це читаємо в відомості за 1831 рік: «за привєдєніє крестьян к присяге на верность мятєжнікам» був відсторонений від «священнодействія» з 26 червня по 29 липня. Проте, був помилуваний царем і залишений на посаді. (Запис про цю провину та інші провини і штрафи Йосипа Шрубовича щороку повторювався в кліровій відомості - до 1847 р.)
Село Можари цікаве своїм споконвічним поділом населення на «шляхту і мужиків» - за кількістю приблизно навпіл. Навіть кладовища у них окремі. В церковних документах завжди вказувався соціальний стан: «шляхтич» або «крестьянин». (Про овруцьку околичну шляхту, в т. ч. роди Можарівських, Невмержицьких, Левківських, Верпівських, Стоцьких, Булгаків та ін. є чимало відомостей. Особливо цінна історико-генеалогічна монографія Сергія Невмержицького «Під гербом Чорного Немири» 2022 р., де є окремий розділ про Можарівських.)
Після придушення Листопадового повстання, 19 жовтня 1831 року цар Микола І видав указ «Про разбор шляхти в Західних губерніях і впорядкування такого роду людей». Шляхті потрібно було надати документи, що підтверджували їхнє дворянське походження. Сотні тисяч людей не змогли «пройти офіційне затвердження в російському Департаменті герольдії», і були переведені до стану «однодворців» або міщан. Це означало, що на них накладали подушний податок та земські збори, вони відбували рекрутську повинність та ін.
Москва всіляко прагнула зменшити чисельність польської та української шляхти, бо ця верства вважалася неблагонадійною та схильною до бунтів.
Документи Можарівської церкви достеменно підтверджують, шляхта Можарів та Верпи мала «залізні» докази свого дворянського походження.
Прихожани церкви записані відповідно до їхніх станів :
1. «Принадлежащіє Воєнному вєдомству»;
2. Шляхта (до 1840р.) , Дворянє (з 1840 до 1867р.);
3. Крестьянє
(до 1863 р. – «крестьянє помещика …», а вже в 1864 р. – «крестьянє собственнікі»).
(Саме після польського Січневого повстання 1863 – 1864 рр. імперський уряд у березні 1864 року видав укази про селянську реформу на Правобережжі на вигідніших умовах, ніж в інших регіонах імперії. Селянам повернули відрізані поміщиками землі та зменшили викупні платежі.)
В 1867 р. «можарівські дворяни» були переведені в стан міщан. Цей стан існував до 1917 року.
